Головна » Статті » Медицина » Медичні статті

Історія виникнення алкоголю
Викрадач розуму - так іменують алкоголь з давніх часів. Про оп'яняючі властивостях спиртних напоїв люди довідалися не менш чим за 8000 років до нашої ери - з появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикоростучого винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але прийоми готування, що знала вже, хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 століттях араби і назвали його "аль коголь", що означає "одурманюючий". Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом (Магомет, 570--632). Ця заборона ввійшла згодом і в звід мусульманських законів - Коран (7 століття). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко карали.  
  Але навіть у країнах Азії, де споживання алкоголю заборонялося релігією (Кораном), культ вина все таки процвітав і оспівувався у віршах.
  У середньовіччі , в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію зробив італійський чернець алхімік Валентиус. Випробувавши отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумного веселим.
  З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і. т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично ні один художник, письменник чи поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва ми бачимо на полотнах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: " Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина".
  Поширення пияцтва на Русі зв'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: "Веселощі на Русі - є пиття". Але це наклеп на російську націю. Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) цілком спростував цю думку. Він довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медовуху, чи пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарка пускалася по колу, і з її кожний надпивав кілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не вживалося, і пияцтво вважалося найбільшою ганьбою і гріхом. 
  Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення через границю горілки і вина. При Івані ІV і Борисові Годунові засновуються "Царьов шинки", що приносять масу грошей у скарбницю. Проте , уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ "продавати горілку по одній чарці людині". Заборонялося видавати вино "питухам" (тобто питущим), а також усім під час посад, по середах, п'ятницах і неділях. Однак через фінансові причини незабаром було внесене виправлення: "щоб великого государя скарбниці учинити прибуток, питухов із кружечного двору не відганяти", чим фактично підтримувалося пияцтво.
  З 1894 року продаж горілки став царською монополією.
  Одним із темних плям минулого, сліди якого ще збереглися в нас, є пияцтво й алкоголізм.
  Чи треба говорити, що колишній СРСР(зокрема Україна) в плані вживання спиртного країна більш ніж особлива. Преважає в нас вживання у виді "ударних доз": велика кількість випитого в стислий термін. Частіше вдень. Інакше кажучи, на Україні домінує самий несприятливий, "північний" тип пиття. І п'ємо ми історично усе більше і більше. Якщо в1913 році продавалося 3,4 літри на людину в рік, то в 1927 - 3,7. До кінця 1940 року держпродаж , правда знизився до 2,3 літри, а до 1950 упала до 1,9 літра. Але зате потім тільки стрімке зростання, і кожен сплеск рекордний.
  Чотирнадцятого червня 1985 року ЦК КПРС оголосив війну пияцтву, що потрясла всі основи суспільства. Бюджет утратив 50 мільярдів не нинішніх, а тих ще повновагих карбованців, у два рази зросло споживання самогону. Проте, саме у 1987 році зросла середня тривалість життя. Це відбулося без зменшення смертності від отруєнь і нещасливих випадків. У результаті, як би ми не лаяли компартію, вона зберегла життя приблизно 700 тисячам людей, та й захворюваність знизила.
  За даними Держторгінспекції, у 1992 році кожна десята пляшка була фальсифікацією міцного напою, а у 1993 - кожна четверта. 
  На сьогодні споживання спиртних напоїв на земній кулі характеризується колосальними цифрами.  


Категорія: Медичні статті | Додав: Skipper (2009-07-28) | Автор: Рабинюк Уляна
Переглядів: 4321
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]